Новини

Небезпечна гра: Що загрожує ліберальній демократії?

До проміжних виборів до конгресу США - перевиборів нижньої палати представників та переобрання сенату - залишилося зовсім мало часу, і з кожним днем у Вашингтоні підвищується градус політичних баталій.  Здається, суспільство вже навіть чекає на нову серію політичних скандалів, що виходять майже щотижня.

Для демократів та ліберального руху ці довибори - остання надія на збереження західного світу та нинішніх ліберальних цінностей.  Якщо ж ці вибори демократи програють, багато прав та свобод, отриманих суспільством за останні десятиліття, опиняться щонайменше під великим знаком запитання. Зокрема, адміністрація Дональда Трампа, вигравши бій за введення судді Бретта Кавано до Верховного суду, фактично отримала консервативну більшість у вищій судовій інстанціі США. А це відкриває консерваторам можливості для скасування одностатевих шлюбів та заборону абортів (сам суддя Кавано публічно заявляв про необхідність таких ініціатив).

Американські правозахисні рухи ЛГБТІК, жінок, мігрантів, афроамериканців наразі просякнуті відчаєм,адже велика кількість ініціатив адміністрації президента безпосередньо стосується цих спільнот. Білий дім нещадно ріже ліберальні ініціативи, закріплені попереднім президентом Обамою, на догоду консервативному виборцеві (наприклад, ухвалена заборона траснґендерним американцям служити в армії, скасована заборона дискримінації на робочому місці за ознакою секскуальної орієнтації для держслужбовців, відмінена DACA).

Пан або пропав

Майбутні вибори стануть без перебільшення доленосними як для ліберального руху в США, так і для всього світу загалом. У разі перемоги республіканців та консервативноного порядку денного ЛГБТІК-рух відкотиться на десятки років назад. Немає жодних сумнівів, що за такого розвитку подій наслідки для світового ЛГБТІК-руху будуть фатальними, адже багато країн, що розвиваються, зокрема і Україна, орієнтуються на США.   

Варто зазначити, що однією з вагомих причин ситуації, що склалася, є політична пасивність останніх двох поколінь. Адже діти бейбі-бумерів та покоління Z народилися і зростали вже у період відносного спокою (не знаючи жахів війни, бо всі військові конфлікти, якщо і відбувались, то були за межами США) та стрімкого економічного розвитку. Тобто ці останні два покоління живуть зі стійкою впевненістю, що демократія та ліберальні цінності  не потребують захисту, вони завжди були, є і будуть. Зокрема, частина молоді та ЛГБТ-спільноти не підтримала демократку Хілларі Клінтон на виборах президента, проголошуючи себе “поза політикою” або повернулась до радикально соціалістичних поглядів чи переконань анти-істеблішменту, що суперечать загальноприйнятим соціальним, політичним та економічним принципам суспільства.

Згідно з останнім опитуванням Науково-дослідницького інституту публічних релігій, лише 28% молоді у віці з 18 до 29 років націлені взяти участь у виборах, в той же час 48% заявили, що не планують брати участі у довиборах до конгресу в листопаді 2018 року.     

Технології Манафорта або дежавю з українським присмаком

Я прилетів до США в історичний момент зміни політичного режиму, дізнавшись про президентство Трампа в літаку Київ-Нью-Йорк. І ось вже перебуваючи тут два роки, мене чомусь не полишає відчуття українського дежавю.

Можливо, вперше в історії Україна пережила всі ці процеси раніше, ніж США. Адже все, що відбувається протягом останніх двох з гаком років, нагадує копію процесів 2010-2014 років в Україні. Фактично це дає нам підстави говорити, що Україна була полігоном політичних експериментів Манафорта і команди, а технологія, з якою він допоміг прийти до влади Януковичу в Україні, згодом була застосована на виборах в США.

Наприклад, молодь в США закликали не брати участі у виборах, запускаючи в соцмережах вірусні ролики з умовним змістом “обоє-рябоє” та “молодь поза політикою”. Це спонукало молодих людей ще більше бути пасивними та не брати участі у голосуванні. В Україні ця технологія працювала під назвою “проти всіх”. Таким чином, республіканці позбулися певної частки ліберальних виборців (молодь здебільшого ліберальніша та розділяє демократичні погляди). Саме цих декількох відсотків не вистачило Хіларі для перемоги...

У виборчому процесі також підняли та штучно загострили питання щодо емігрантів, ЛГБТ та глобалізаційних перетворень. Зокрема, республіканці лякали американського виборця гей-шлюбами, всиновленням дітей одностатевими парами (наразі це ще законно в США), мігрантами та глобальними змовами проти Сполучених Штатів, різким скороченням робочих місць через перенесення левової частки виробництва до Китаю. І хоча для більшості американців настільки радикально-консервативна риторика була доволі незвичною, та вона виявилася далеко не новою. Наприклад, українці ці всі політичні лозунги вже неодноразово чули.

Пригадати хоча б, як проросійсько налаштовані політики (представники “Партії Регіонів”, Наталія Вітренко, Петро Симоненко та ін.) лякали українського виборця одностатевими шлюбами, світовим урядом та засиллям емігрантів.

Нині ми є свідками, як із допомогою дражливих для суспільства тем політтехнологи мобілізують консервативний електорат, створюючи із представників меншин ворогів суспільства. Таким чином, максимально радикально загострюється протистояння між лівими та правими, і люди змушені робити вибір, перебуваючи в спеціально зрежесованій ситуації “або-або". В той же час експерти та соціологи фіксують наймасштабніше ідеологічне протистояння між консервативно та ліберально налаштованими американцями за всю історію США. Цей  ідейний антагонізм схожий на штучно сформоване політтехнологами протистояння в Україні проросійського сходу та проєвропейського заходу. Достатньо лише згадати політичну рекламу про “декілька сортів українців”.

Підступні виборчі пастки

А тепер найцікавіше: перемога консерваторів стала можливою завдяки механізмам, закладеним батьками-засновниками Сполучених Штатів, які прописані у конституції. І інструменти, які мали збалансовувати політичну ситуацію, скріплювати Штатит та спонукати представників еліти до пошуку компромісів насправді призвело до нездорового викривлення та зворотнього ефекту. Зокрема, палата представників формується з сенатротів, які обираються по 2 представники від штату. І нині ситуація виглядає так: 2 сенатори від Каліфорнії, які представляють інтереси 40 мільйонів виборців, мають рівнозначну ціну голосу з 2 представниками сентарів штату Юта, що представляють 2 мільйони виборців. Таким чином, через історичний процес урбанізації і зростання населення великих міст в геометричній прогресії виявилось, що більшість населення (яке проживає в містах і здебільшого має ліберальні погляди) програє релігійній та консервативній меншості, що проживає в сільській місцевості.  

Показовим тут є нещодавнє голосування за суддю Бретта Кавано, що дозволило сформувати республіканцям проконсервативну більшість у Верховному суді США. 50 сенаторів, які проголосовали “за”, представляють 143 мільйони американців, в той же час 48 сенаторів, які голосували “проти”, представляють 181 мільйон американских виборців.

Senate vote to confirm Justice Kavanaugh and the percent of the U.S. population in the states represented by those senators. Resurse https://govtrackinsider.com/

Власне, у схожу пастку потрапила і кандидатка у президенти Хіларі Клінтон, яка, набравши на 3 мільйони голосів виборців більше, через особливості виборчого процесу та унікальність системи колегії виборців програла Дональдові Трампу.

Варто згадати також і про джерімендерінг - довільну демаркацію виборчих округів з метою штучної зміни співвідношення політичних сил в них, і, як наслідок, в цілому на території проведення виборів. Тобто республіканці, отримавши більшість у  комісії з визначення округів для голосування, змінюють кордони округів таким чином, щоб розмити голоси меншин та різних соціальних груп (ЛГБТ, афроамериканців, мексиканців, емігрантів з Латинської Америки), які переважно обирають демократів.

Таким чином, нині американське суспільство, яке є здебільшого демократичним та ліберальним, через особливості конституційних механізмів опинилося в заручниках консервативної меншості, котра наразі захопила всі гілки влади (включаючи законодавчу, президентську та судову).     

Нині бачиться лише один вихід із цього темного консервативного лабіринту. Демократично-ліберальне суспільство, зокрема молодь, в листопаді будь-що має змобілізуватися, дійти до виборчих дільниць та не дати республіканцям зі своїм консервативним порядком денним святкувати чергову перемогу. Інакше демократичні цінності можуть опинитися на смітнику пережитків минулого. І тоді на нас чекатимуть доволі темні часи.